розвиток літератури в київській русі

У такому жанрі оригінальної літератури Київської Русі, як філософсько-богословська публіцистика, поєднувалися художня досконалість та ідейна спрямованість. Першим її зразком стало “Слово про закон і благодать” ченця Ілларіона, якого князь Ярослав Мудрий поставив в 1051 р. митрополитом. Блискучим пам'ятником давньоруської публіцистики є “Благання” Данила Заточника. В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Князь Святослав Ярославич створив знаменитий "Ізборник", присвячений проблемі, "яко подобає людині бути". Перу князя Володимира Мон.

В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Перу князя Володимира Мономаха належить «Повчання», адресоване дітям. Головна його ідея — турбота про долю Русі, яку розривали князівські усобиці, заклик до єдності. Високий розвиток культури Київської Русі мав міцне підґрунтя, створене попередниками: розвинену писемність, образне бачення явищ, уміння трансформувати в мистецькі образи історичні події та персонали ". Усе це зумовило формування унікального явища — літератури періоду Київської Русі. У літописах поряд із дещо сухувато викладеними фактами, укладеними в хронологічному порядку, знаходимо безцінні творіння високого поетичного слова.

Розвиток літератури Київської Русі відбувався у нерозривному зв’язку з освітою й знанням. Письменство і школа була головним засобом ширення освіти. Піклування про цю культурну галузь із часу введення християнства взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира Святославича в Києві вже існує державна школа, в якій учились або, як пише літопис, “постигали учение книжное” діти найближчого оточення князя. “Учение книжное” – це не просто грамотність, а навчання тодішнім наукам.

Література. До нашого часу не дійшло до християнських текстів. Як вважаються, якщо і були дохристиянські літописи, то вони могли бути знищеними християнами. Першим повноцінним літописом вважається літописний звід 996 року у якому історія трактується з про древлянської позиції. Більшість літописів що дійшли до нас походять з починаючи з XΙΙ ст. це – «Повість Минулих літ», “Київський Літопис” 1118-1199 роки, “Галицько-Волинський літопис” 1201-1291 роки. Дослідники вважають, що у XΙ – XΙΙΙ на території Давньої Русі знаходилося близько 140 тис книг. В загадий період, було написано 95 літературних творів. У Києві, Чернігові, Переяславі літописання велося до 1238 року. Джерела.

Розвиток писемності та освіти в Київській Русі привів до появи власної, давньоруської літератури. Видатним оригінальним твором її є “Слово про закон і благодать”, написане між 1037-1050-ми роками. Автором його був пресвітер княжої церкви села Берестова Іларіон. У 1051 році він став першим руським митрополітом (до нього були тільки греки). “Слово” створено у формі релігійної проповіді на честь князя Володимира. За своїм характером “Слово” є історіософським твором. Іларіон осмислює історичне і культурне місце Київської Русі в світовій християнській історії. Він пише про значення християнства, за.

літератури Київської Русі 3. Характеристика найвідоміших творів. 1. Як давня держава Київська Русь сформувалась у другій половині ІХ – на початку Х ст., а в другій половині Х ст. (за князювання Володимира Великого) досягла значного політичного й культурного розвитку. На цей час слов’яни-русичі вже мали свою літературу, і основою її певною мірою була усна народна творчість. 2. Прийняття християнства Володимиром Великим прискорило і розвиток оригінальної літератури в Київській Русі, адже там була ґрунтовно поставлена шкільна справа, тому вже через кілька десятиліть виникли чудові літературні пам’ятки різних жанрів.

Обгрунтовуючи ідеї політичної та релігійної самостійності Русі, література прагне закріпити нові форми християнської етики, авторитет влади світської і духовної, показати непорушність, "вічність" феодальних відносин, норм правопорядку. Основні жанри літератури цього часу історичні: переказ, сказання, повість - і релігійно-дидактичні: урочисті слова, повчання, житія, ходіння. Історичні жанри, спираючись в своєму розвитку на відповідні жанри фольклору, виробляють специфічні книжкові форми оповіді "по билинам цього часу". Провідним жанром стає історична повість, яка грунтуєтьс.

У багатовікової літературі Київської Русі є своє класика, є твори, які ми цілком резонно можемо називати класичними, які чудово представляють літературу Давньої Русі та відомі в весь світ. Знати повинен кожен освічений російська людина. Давня Русь, у традиційному розумінні, обнимающем країну та її історію з Х по XVII в., мала великої культурою. Література виникла на Русі разом з прийняттям християнства. Але інтенсивність його розвитку незаперечно свідчить у тому, як і християнізація країни, й поява писемності визначалися передусім державними потребами. Прийнявши християнство, Давня Русь одночасно набула розголосу й писемність і літературу.

У літературі Київської Русі чітко виділяється два напрями: перекладна література, оригінали творів якої йшли на Русь з Болгарії чи Сербії, Візантії чи Риму, з інших країн Заходу та Сходу; а також — оригінальна література, яка творилася на місцевому, національному грунті. Протягом усього періоду тут переважала перекладна література. Поява і поширення писемності та розвиток освіти на Русі позитивно вплинули на процеси розвитку тут і наукових знань. Науковими центрами на Русі в період розквіту Київської держави були передовсім Київ, Новгород, а поряд з ними велике значення мали Полоцьк, Чернігів, Галич, Володимир-Волинський. Тогочасна наука опрацьовує теологію, історію, право, природознавство, математику, астрономію.

Прикладне мистецтво Воно досягло у Київській Русі дуже високого рівня. Його масова продукція: недорогі вироби із срібла й міді, скляні намиста й браслети набули великого поширення на Русі й за її межами. Особливо уславились у середньовічному світі вишукані срібні й золоті творіння київських, чернігівських, галицьких майстрів. Давньоруські ювеліри досконало володіли різними способами обробки дорогоцінних металів: сканню, зерню, черню, інкрустацією, чеканкою, художнім литвом.