література як наука

Літературозна́вство — комплекс наукових дисциплін про сутність та функціонування в суспільстві художньої літератури; система наукового знання про мистецтво слова. Літературознавство — відносно молода наука, воно виділилось у відносно окрему галузь знання наприкінці XVIII — на початку XIX ст. і видозмінюється з процесом поглибленої диференціації та інтеграції науки. До 18 століття вона розвивалася як галузь філософії та естетики.

Усвідомлення літератури як мистецтва припадає на XIX століття. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни. Літературознавство — це наука про мистецтво слова. Вона сформувалася наприкінці XVIII — на початку XIX століть. У літературознавстві виділяють три основні і ряд допоміжних дисциплін. Основними є: історія літератури, теорія літератури, літературна критика. Кожна з них має свій предмет і завдання.

Характеристика літературознавства як науки про літературу, його методи та теорія. Поетика та література як мистецтво слова. Специфіка їх. Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны. 1. Літературознавство як наука про літературу. Літературознавство - одна з двох найголовніших філологічних дисциплін. Інша філологічна наука - це мовознавство, або лінгвістика (від лат. lingua -- мова).

Літературо­ знавство як наука Література як вид мистецтва Поетика художнього твору Літературна творчість Літературний процес. Серію засновано. матер. Наука — це мислення, оперування поняттями. «А щоб мислити по-сучасному, — вважає І. Фізер, — треба бути знайомим з тими поняттями, категоріями, концеп­ туальними засобами, чи, як їх Фуко окреслив, епістема-ми, що властиві сучасній науці». Як стверджував О. По­ тебня, «наука неможлива без поняття.

Теорія літератури - Олександр Галич - Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти - У підручнику висвітлюються найвиразніші явища літературного процесу в контексті світового літературознавства з урахуванням його новітніх досягнень.

Вступ. Літературознавство як наука - Наєнко М. К. Історія українського літературознавства: Підручник - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - Предмет і метод літературознавства Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками Специфіка науки про літературу Періодизація.

· Своєрідність методики викладання літератури як науки, її складові частини і витоки розвитку. · Зв’язок методики з іншими науками. · Зміст і структура шкільного курсу літератури. · Роль вчителя-словесника у розвитку методики викладання літератури.

Літературознавство як історична наука. Основні й допоміжні галузі літературознавства. Тема 2.«Специфіка художньої літератури». Література як вид мистецтва. Людина – основний предмет зображення в художній літературі. Пізнавальне значення художньої літератури.

Література і наука. Художня творчість і науковий пошук об'єднуються завданням за допомогою уяви і аналізу піднятися над горизонтом фактів, намітити шляхи глибокого і всебічного дослідження вічних питань і проблем дійсності, осягнути феномен краси і сенсу буття. При очевидних відмінностях науки від художньої творчості можна знайти і багато спільних рис. Мислителі давнини зверталися до мови поезії і точних цифр, віддаючи їм рівне перевагу.

Літературознавство як історична наука. Основні й допоміжні галузі літературознавства. Тема 2.«Специфіка художньої літератури». Література як вид мистецтва. Людина – основний предмет зображення в художній літературі. Пізнавальне значення художньої літератури.

Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднує три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику. Правда, окремі дослідники не вважають літературну критику складовою частиною літературознавства. І все ж переважає позиція, згідно з якою літературознавство -- це теорія літератури, історія літератури, літературна критика.

Якби було інакше, то сама наука про літературу ставала б набором канонізованих дефініцій, а не пластичним пульсуванням думки, що постійно відкрита для спілкування з іншою думкою. Одним із принципових питань, наприклад, залишалося тривалий час питання самовистачальності (самодостатності) української літератури, до якого в XIX ст. звертався фактично кожен її дослідник.

Наука про літературу. Формування літературознавчої науки. Виникнення літературознавчих напрямів, шкіл, методів. Літературознавство XIX століття: міфологічна школа та культурно-історична, компаративістика, біографічний метод. Літературознавство XX століття: інтуїтивізм, фройдизм та психоаналіз, формальна школа і структуралізм. Екзистенціалізм. Літературознавство відокремилось від естетики, історії та інших суспільних наук лише у XIX столітті. Чому так пізно?

Теорія літератури - це наука, що вивчає: · природу художньої літератури як мистецтва слова; · природу художньо-літературного твору як головної “одиниці” літератури; · закономірності літературного процесу; · найзагальніші принципи та шляхи дослідження як літературного твору, так і літературного процесу. Зв’язок теорії літератури та естетики. Екстраполяція наукових категорій, що вироблялись в естетиці, у сферу теорії літератури.

Работа по теме: Відповіді до білетів з літературознавства. Глава: 1.Літературознавство як наука. Предмет, об’єкт та завдання літературознавства. Предмет: Введение в литературоведение. ВУЗ: ПНУ.

1. Історія літератури – це наука, що вивчає художню літературу у її історичному розвитку від найдавніших часів до наших днів, життя і творчість окремих письменників, взаємозв’язок твору зі своєю добою, минулими та наступними епохами. 3. Теорія[6] літератури – це вивчення законів розвитку літератури як мистецтва слова, дослідження змісту і форми творів. Теорію літератури називають ще інакше – поéтика[7] (від гр.poietike – поетичне мистецтво, майстерність творення).

Літературознавство як наука про літературу. Сюжет і композиція літературного твору. Основні напрямки в літературі її жанри. Малі жанри новела розповідь казка байка нарис есе. Різниця понять літературну мову і мову літератури. Сюжет складається з ряду елементів: експозиції, зав'язки, розвитку дії, кульмінації, розв'язки, епілогу. Експозиція - початкові відомості про дійових осіб, які мотивують їх поведінку в умовах конфлікту, що виник.